ПОДАТОК НА ВОДУ ЗІ СВЕРДЛОВИНИ

ПОДАТОК НА ВОДУ ЗІ СВЕРДЛОВИНИ

Буріння свердловин на воду-основне джерело водопостачання для власників приватних будинків, сільськогосподарських і промислових підприємств. Сьогодні багато сільгосппідприємств мають у власності свердловини. Адже це забезпечує їх майже безперебійним водопостачанням і автономністю у використанні води.

Свердловина служить для видобутку підземних вод, які можуть використовуватися як для забезпечення санітарно-гігієнічних потреб підприємства, так і в господарській діяльності (для поливу сільгоспкультур, напування худоби тощо), а іноді навіть для постачання іншим споживачам води, наприклад, населенню. Суб'єкти господарювання (далі-СГ) для видобування та використання підземних вод повинні отримати певні дозвільні документи, а також сплачувати певні ресурсні платежі.

Підземні води є частиною водних ресурсів України, і їх видобуток необхідно здійснювати з дотриманням певних правил і вимог, визначених законодавством. Основними нормативними документами, що регулюють питання експлуатації свердловин, є Водний кодекс (далі – ВК), Кодекс про надра і Податковий кодекс (далі – ПК).

Дозвіл на користування надрами

СГ, які мають намір видобувати воду зі свердловини, повинні отримати дозвіл на спецводокористування (крім тих, які здійснюють забір води в обсязі, що не перевищує 5 м3 на добу).

Дозвіл на користування надрами повинні отримувати СГ, що використовують свердловини для видобутку підземних вод, крім:

Сільгосппідприємства та фермерські господарства, які мають свердловину і витягують підземні води, незалежно від системи оподаткування, на якій вони знаходяться. Але якщо глибина свердловини не перевищує 20 м, то обсяг видобутої з неї води не є об'єктом оподаткування і платити рентну плату за надра не потрібно.

СГ, у яких обсяг видобутку підземних вод з кожного з водозаборів не перевищує 300 м3 на добу для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води;

Сільгосптоваровиробників, у яких частка сільгосптоваровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% і які видобувають підземні води для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Платниками рентної плати за воду є сільгосппідприємства, які для забезпечення господарської діяльності самостійно здійснюють забір води з водних джерел і перебувають на загальній системі оподаткування або в третій групі єдинників. Не є платниками рентної плати за воду СГ, які є платниками ЄП четвертої групи.

Збір (податок) на воду-Податковий кодекс

Збір за спеціальне використання води – це загальнодержавний збір, оподаткування яким регулюється ПКУ ст.323-328 і відноситься до спеціального оподаткування, так само як і збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Хто є платником податку на воду

Платниками збору (ст.323 ПКУ) є суб'єкти господарювання незалежно від форми власності (юр. особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юр. особи, крім бюджетних установ, постійні представництва нерезидентів, фіз. особи) — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), і використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту та рибництва.

Кому не треба платити податок на воду

Не належать до платників збору ті, хто використовують воду виключно для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних та санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування підприємства, згідно зі ст.324 ПКУ, є фактичний обсяг води, що використовується водокористувачами, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання: для потреб рибництва – це фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об'єктів при розведенні риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов'язане з втратами води на фільтрацію і випаровування). Якщо ж користування водою відбувається без її вилучення з водних об'єктів, то збором обкладається: для потреб гідроенергетики — фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для виробництва електроенергії; для потреб водного транспорту — час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом (в залежності від тоннажності) і пасажирським флотом, що експлуатується (в залежності від кількості місць). Також пп. 324.4 - 324.6 ПКУ визначено категорії, за якими не потрібно нараховувати та сплачувати збір за воду.